Я, Гуменюк Аліна Сергіївна, народилася 23 квітня 1998 року в місті Славута Хмельницької області, в родині суддів. Громадянка України.

З вересня 2004 року до травня 2012 року навчалась в Славутській середній школі №6.

З вересня 2012 року до травня 2015 року навчалась у Славутському обласному спеціалізованому ліцеї-інтернаті поглибленої підготовки учнів в галузі науки, де одержала атестат про середню освіту.

У липні 2015 року вступила до Національного університету "Харківська юридична академія імені Ярослава Мудрого" на факультет підготовки кадрів для прокуратури. Зараз навчаюся на 1 курсі, проживаюв гуртожитку на території університету.

Батько, Гуменюк Сергій Володимирович, 1971 року народження, проживає в м. Славута, помічником судді Славутського міськрайонного суду.

Мати, Гуменюк (Гаврилюк) Валентина Анатоліївна, 1976 року народження, проживає в ... Читати далі »

Я, Броневицька Яна Леонідівна, народилася 23 липня 1998 року в місті Славута Хмельницької області, в родині вчителів. Громадянка України.

З вересня 2004 року до травня 2012 року навчалась в Славутській середній школі №5.

З вересня 2012 року до травня 2015 року навчалась у Славутському обласному спеціалізованому ліцеї-інтернаті поглибленої підготовки учнів в галузі науки, де одержала атестат про середню освіту.

У липні 2015 року вступила до Національного університету "Києво-Могилянська академія" на факультет підготовки кадрів для прокуратури. Зараз навчаюся на 1 курсі, проживаюв гуртожитку на території університету.

Батько, Броневицький Леонід Володимирович, 1964 року народження, проживає в м. Славута, працює вчителем біології Славутської середньої школи №6.

Мати, Броневицька (Михайловська) Світлана Казимирівна, 1971 року народження, проживає в м. С ... Читати далі »

Кожен із нас, де б не знаходився, може робити людям добро. Допомогти іншій людині перейти в небезпечному місці дорогу, пропустити в черзі жінку з дитиною чи інваліда, подати руку допомоги в скрутну хвилину, розділити чиєсь горе — не можна перелічити всіх випадків, коли одна людина може і повинна допомогти іншій. Головне — не пройти мимо, не відвернутись, не відводити очей вбік, коли поруч із тобою в транспорті людина похилого віку або хтось потребує твоєї допомоги. 
Кожна, навіть невеличка зроблена тобою справа, залишить приємне почуття насамперед у твоїй власній душі. 
Доброта... На жаль, ми рідко говоримо про цю прекрасну якість людини. Та і засоби масової інформації не переобтяжують нас цією проблемою. І даремно. Сьогодні ми є свідками того, як більшість "упакованих", "крутих" хизуються своєю перевагою над "лохами", за їхнім визначенням, тобто тими, хто співчуває, співпереживає, прагне допомогти, хто "не вміє жи ... Читати далі »

Мабуть, я почну з поняття слова «милосердя». Милосердя — готовність допомогти, пожертвувати собою заради інших, безкорисливо робити добро. Для мене милосердя — це насамперед та якість, який необхідно всім нам і якого зараз дуже не вистачає. Милосердя часто ототожнюють із вірою в Бога, але особисто я вважаю, що це не те саме. Можна допомагати іншим і робити добро й при цьому не вірити в Бога. Можна, навпаки, ходити в церкву тільки тому, що це зараз стало модним, і молитися тільки для того, щоб «забезпечити» собі вічне життя. На жаль, і таке буває. Але з іншого боку, якщо людина щиро вірить у Бога й прагне виконувати всієї його заповіді, він постарається також бути й милосердним. Для мене в милосерді основне — безкорислив ... Читати далі »